19 грудня - день святителя Миколая Чудотворця
 Свято пов'язане у свідомості людей зі святим Миколою, причому в багатьох країнах світу.
У народі його звуть Нікола зимовий, Микола холодний. Він вважається у простолюду «другим після Бога заступником», покровителем земле-робства і скотарства, господарем земних вод, захисником від усіх бід і нещасть. Представлявся він народній уяві то в образі «доброго діда», то у вигляді суворого старця, то статтю своєю нагадував богатиря Микулу Селяниновича.
Святитель Миколай жив в III-IV століттях і прославився як великий угодник Божий, тому в народі його зазвичай називають Миколою угодником. Християни вірять, що і до цього дня він здійснює безліч чудес на допомогу тим людям, що моляться йому. Крім того, святий Миколай вважається покровителем всіх мандрівників.
Церковне предання зберегло свідчення не тільки чудес, здійснених святим Миколою, але і його незвичайного милосердя. Так, коли один раніше багатий чоловік задумав для порятунку родини від голоду «віддати на блуд» трьох своїх дорослих дочок, святитель, засмучений грішником, який гине, вночі таємно кинув йому у вікно три мішечки з золотом.
 Здійснюючи паломництво в Єрусалим, Микола Чудотворець на прохання зневірених подорожніх молитвою заспокоїв розбурхане море. Завдяки його молитві ожив матрос, що впав зі щогли і розбився на смерть. Утримавши меч ката, святий Миколай врятував від смерті трьох людей, невинно засуджених корисливим градоначальником.
Незважаючи на велику лагідність духу, Микола був ревним воїном Церкви Христової. Він звертав на порох язичницькі капища та трощив ідолів. А на 1-му Вселенському Соборі в 325 році святитель в запалі викриття навіть ударив по щоці єретика Арія.
Святитель Микола помер у середині IV століття в глибокій старості. За церковним переказом, мощі святого збереглися нетлінними і виділяли чудове миро, від якого зцілилася безліч людей. В 1087 році у зв'язку із загрозою нашестя мусульман мощі Миколи Угодника були перенесені в італійське місто Барі, де знаходяться і понині.
Примітно, що в ім'я святителя Миколи Чудотворця був хрещений в 866 році Київський князь Аскольд - перший російський князь-християнин. А над могилою Аскольда в Києві свята княгиня Ольга побудувала перший храм на честь святителя Миколая.
За переказами, 19 грудня Микола Угодник спускається з небесних полів на засніжену землю і ступає по землі, обходячи її з кінця в кінець. Тому й казали: «Усім богам по чоботях, а Миколі - більше, бо ходить частіше». Та й не просто так він ходить – буде якась допомога від нього простому люду.
Святому Миколаю Чудотворцю, одному з найбільш шанованих православних святих, моляться про зцілення від усіх хвороб, про заступництво сімейного вогнища, у смутку і зневірі, за дітей, про заступництво за вдів і сиріт, про співчуття до беззахисних, про допомогу у бідності і злиднях, про заступництво тим, хто в дорозі.
 Архієпископ Мір Лікійських Миколай славився добротою і справедливістю, любив робити подарунки. Саме від Миколи бере свій початок звичай дарувати подарунки на Різдво. Ось як це було. Щороку в ніч на Різдво бідняки знаходили біля своїх дверей золоті яблука, дитячі забавки і ласощі. Але те, хто приносить подарунки, для всіх залишалося загадкою, і люди придумали для себе образ, який пізніше трансформувався в Санта-Клауса - Діда Мороза: милий білобородий старий у червоно-білій сукні, який на запряженому оленями возі кожної зими на Різдво спускається з гори Бейдаалари і допомагає бідним.
Проходив рік за роком, і одного разу в Різдвяну ніч люди зловили людину в дивному вбранні з великим мішком, в якому були золоті яблука. Під цим нарядом мірці впізнали свого єпископа Миколая. На питання, чим це він займається, Микола відповів, що сьогодні народився Ісус Христос, і він хотів би в цей день якось порадувати бідняків і дітей.
Так, сам того не знаючи, епіскоп Мір Лікійських Микола став родоначальником традиції дарувати подарунки на Різдво, яка розповсюдилася по всьому християнському світу.
Частування на свято Миколая готували заздалегідь, всім селом, на всіх. Головне частування свята - пиво і пироги. Особливо вшановували на святі людей похилого віку, голів сімей та сільських родин. З'їжджалися гості, знайомі і родичі, неодмінно приходили сусіди.
Свято тривало три-чотири дні. Недобре було тому, хто відмовлявся від складчини і ухилявся від святкування: з такого господаря починають глузувати. Але й занадто велика старанність в застіллі теж не заохочувалася. Але День святого Миколая - це перш за все свято для дітей.
Згідно з українськими звичаями, святий Миколай приходить до дітей з подарунками в ніч з 18 на 19 грудня. У Західній Україні для подарунків святого Миколая ставили на підвіконні черевички, діти на сході країни зазвичай шукали подарунки під подушками. Кажуть, Микола весь день перед святом працює - випікає зірочки в дарунок дітям. Ці зірочки, потрапляючи до лантуха Миколи, стають схожими на свого майстра, тому печиво, яке діти знаходять під подушкою вранці, називають миколайчиками. В деяких місцях очолювана парубком, перевдягненим у святого, група молоді обходить двори, роздаючи подарунки дітям, а неслухняним залишає лозину як пересторогу на майбутнє. Зараз у багатьох українських сім'ях теж прийнято дарувати дітям «миколайчики», якими називають не тільки печиво, а й інші подарунки від святого Миколая.
Але день святого Миколая - свято не тільки для дітей. Раніше в Україні саме з цього дня молодь починала готуватися до святок, сватання і вечорниць: ткали придане, шили наряди і майстрували маски для святочних розваг. Догоджали святому Миколаю окроплюванням будинків, стаєнь і худоби святою водою. Існувало також повір'я: якщо в ніч на святого Миколая загадати заповітне бажання, то святий його обов'язково виконає.
...Високо-високо в небі у ту ніч можна почути срібні дзвіночки – то на санчатах їде Святий Миколай.
Їдуть санчата поміж зірочками, переїжджають із хмарки на хмарку, дзвоники ніжно дзвонять, а старий місяць весело посміхається. Він знає, що в цю ніч всі мусять бути щасливі! І ті, що роблять подарунки, і ті, кому їх роблять. Бо найбільше щастя в житті – це робити добро!
За матеріалами мережі Інтернет
|
