27 вересня - Воздвиження Чесного і Животворящого
Хреста Господнього
Святкування цього дня встановлено в пам'ять набуття та Воздвиження Хреста Христова і відноситься до першої половини IV століття. Інші назви свята - Вздвижнієв день, Ставрів день, Капустниці або Капустник.
 Ця знаменна подія відбулася за імператора Костянтина Великого, який першим з римських імператорів припинив гоніння на християн.
Рівноапостольний імператор Костянтин, який за сприянням Божим отримав у трьох війнах перемогу над ворогами, побачив на небі Боже знамення - Хрест із написом «Цим переможеш». Гаряче бажаючи відшукати Хрест, на якому був розіп'ятий Ісус Христос, Костянтин направив у Єрусалим свою матір, благочестиву царицю Олену. Хоча свята цариця Олена до цього часу була вже в похилому віці, вона з натхненням взялася за виконання доручення. Римські імператори-язичники намагалися повністю знищити у людей спогади про священні місця, де постраждав і воскрес Ісус Христос. Імператор Адріан наказав засипати землею Голгофу і Гроб Господній, і на штучному пагорбі поставити капище язичницької богині Венери і статую Юпітера. На це місце збиралися язичники й здійснювали обряд жертвопринесення.
 Розшукуючи Животворящий Хрест, цариця Олена розпитувала християн та іудеїв, але довгий час її пошуки залишалися безуспішними. Нарешті, їй вказали на одного старого єврея на ім'я Іуда, який повідомив, що Хрест заритий там, де стоїть капище Венери. Капище зруйнували і, здійснивши молитву, почали копати землю. Незабаром були виявлені Труна Господня і неподалік від нього три хрести, дощечка з написом «Ісус Назарянин, Цар Іудейський», зроблена за наказом Пілата, і чотири цвяхи, які прокололи Тіло Господа.
 Щоб дізнатися, на якому з трьох хрестів був розіп'ятий Спаситель, Патріарх Макарій по черзі став підносити хрести один за одним до тяжкохворої жінки. Доторкнувшись до одного з них, хвора жінка одужала, - це був хрест Ісуса Христа. Трапилося так, що в цей час несли тіло для поховання. Тоді стали покладати хрести на померлого, і коли поклали третій хрест, покійний ожив. Побачивши воскреслого, всі переконалися, що знайдено Животворящий Хрест.
Християни, в незліченній кількості прийшли поклонитися Святому Хресту, просили святителя Макарія підняти, спорудити Хрест, щоб всі могли, хоч здалеку, благоговійно споглядати Його. Тоді Патріарх і інші духовні особи почали високо піднімати Святий Хрест, а народ, волаючи: «Господи, помилуй», поклонявся Чесному Древу.
 До Константинополя свята Олена привезла з собою частину Животворящого Древа й цвяхи, а головна його частина була покладена в Єрусалимській церкві. Рівноапостольний імператор Костянтин повелів спорудити в Єрусалимі величний і великий храм на честь Воскресіння Христового, в якому знаходився і Гроб Господній, і Голгофа. Храм будувався близько 10 років. Свята Олена не дожила до освячення храму; вона померла в 327 році. Храм був освячений 13 вересня 335 року. На наступний день, 14 вересня (27 вересня за новим стилем), встановлено було святкувати Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста. (Переглянути ВІДЕО)
Особливість служби цього свята - перенесення хреста з жертовника на престол під час вечірні і потім винесення його на утрені, після великого славослів'я, на середину храму для поклоніння. Згідно з церковним звичаєм, святкування тривають сім днів.
У народному сказанні зміст свята позначений як битва між «честю» і «нечистю», коли «видвигаються» одна на одну дві сили - правда і кривда, «святе» і «не святе». Перемагає в цій битві правда шляхом підняття з надр землі Святого Хреста Господнього.
Хрест - символ страждань, і день Воздвиження вважався в народі пісним: «Хто не постить Воздвиженню - Хресту Христову, - на того сім гріхів воздвигнеться», - зазначалося у перказах.
У літописах цей день згадувався як «Ставрів день», коли здійснювалися хресні ходи навколо селищ, які захищають їх на весь рік від бід, служились молебні (піднімалися ікони і проходив обхід полів з молитвою про врожай), молились і про хворих. У цей день підіймалися хрести на споруджуваних храмах, встановлювалися придорожні хрести.
До Воздвиження завершувалося бабине літо, відбувалася третя зустріч осені: «Воздвиження каптан з плечей зрушить, кожух надвине». Говорили про закінчення збирання врожаю: «Воздвиження - хліб з поля рушив». Завмирання життя звірів і птахів також помічалося селянином: «У Воздвиження день ведмідь залягає в барліг». Саме в цей день, як говорили в народі, змії і інші плазуни йшли в небачені теплі країни, а за іншими народними уявленнями, змії і вужі «зсувалися» в одне місце, під землю, до своєї матері, де і проводили зиму. Хоча і вважалося, що з цього дня змії не кусаються (адже інакше вони в покарання залишаться мерзнути), селяни замикали ворота та двері у двір. Крім того, кожному було відомо, що в цей день лісовики збирають у лісі всіх звірів і влаштовують їм огляд, а тому не поздоровиться людині, яка завадить їм. Побутували й інші повір'я, пов'язані з життям лісів і полів.
Існувала й особлива прикмета: На Воздвиження не варто було призначати ніяких важливих справ: все почате буде невдалим і марним. До Воздвиження закінчувалися збір овочів, конопель та льону. У цей час починали рубати капусту і заготовляти її на зиму: звідси інша назва свята - Капустник або Капустниці.
У народі говорили: «На Воздвиження перша пані - капуста». Рубка капусти супроводжувалася піснями й частуваннями: «На Воздвиження у доброго молодця - капуста біля ганку». З цього дня починалися осінні дівочі вечірки - «капусники», «капустки», «капустниці», «капустенські вечори». Одягнувшись в нарядні сукні, дівчата ходили з будинку в будинок з піснями: рубати капусту. Готувався і стіл із закусками. Юнаки-женихи приходили з гостинцями й видивлялися «капустниць»-наречених. Водилися хороводи, співалися пісні. Подібного роду дійства відбувалися і в селах, і в містах. У народі вірили, ніби якщо дівчина, збираючись на свято, сім разів виголосить промову: «Міцне моє слово, як залізо! Збудуй, батечко Воздвиження день, в серці добра молодця любов до мене дівчини красної, щоб цій любові не було кінця-віку, щоб вона у вогні не горіла, у воді не тонула, щоб її зима студена не морозила! Міцне моє слово, як залізо!», то сподобається вона вподобаному їй хлопцеві. Ось і промовляли красні панни чарівну промову, а у вільний час готували перепечі та капустяні запіканки. У котрої вони виходили найсмачнішими - та і вважалася найкрасивішою та ладною!
ПЕРЕПЕЧІ
 Взяти емальовану велику чашку. Вилити туди кефір 0,5 л 2,5-3,5% жирності, сіль за смаком, зазвичай неповна столова ложка і 1 чайна ложка цукру, 2 яйця, все перемішати збити ложкою. Додати 150 гр. маргарину або масла (дістати за декілька годин з холодильника, щоб було м'яким. Не підігрівати!). Добре все розмішати-збити рукою. Додати 0,5 ч.л. соди, перемішати (не гасити оцтом, кефір зробить свою справу), і швидко всипати борошна стільки, щоб було м'яке тісто. Краще місити рукою прямо в чашці, можна викласти на стіл, і місити без додавання борошна. У підсумку повинно бути м'яке тісто. Накрити його і дати полежати 30 хв.
Для начинки можна взяти тушковану капусту з цибулею або капусту з м'ясом, а можна посмажити гриби з цибулею або фаршем, і т.і.(все що є вдома), остудити. Приготувати омлетну масу з розрахунку 1 яйце на 100 гр. молока 2,5-3% жирності. Омлетну масу можна перемішати з начинкою відразу. Готові заготовки перепечей укласти на деко і в кожну налити омлет з начинкою або ж покласти начинку і залити омлетною масою. Пекти при 200 гр, в нагрітій духовці. Після випікання, змазати вершковим маслом і накрити папером та рушником. Все!
До речі тісто дуже універсальне. Чебуреки з нього виходять приголомшливі. А якщо покласти в нього не ложку солі, а щіпку, і цукру 1 стакан, то буде прекрасне тісто для печива, солодких пирогів, можна защипнути варення або свіжі ягоди - буде смачно.
Причини отримання твердої випічки:
1. Ніколи не місіть тісто довго, особливо для печива і коржів для торта – випічка обов'язково буде "дерев'яною". Та ж історія і з прісним тістом, і з дріжджовим.
2. Не кладіть багато борошна – з твердого тіста виходять тверді вироби.
3. Погана духовка. Можна поставити вниз на решітку або деко сковороду з водою, підійде і цегла.
КАПУСТЯНА ЗАПІКАНКА
 1 середній качан капусти: щільно збитий і хрусткий; 0,5 кілограма подрібненої парної телятини;
4-5 товстих скибочок шинки;
2 цибулини середніх розмірів;
жменя тонко нашаткованої свіжої капусти;
1 столова ложка сільського вершкового масла;
3 яйця від сільської курки;
0,5 склянки білих сухариків;
1 склянка міцного м'ясного бульйону, звареного з корінням;
1 столова ложка борошна;
щіпка солі.
Вимийте капусту в прохолодній воді. Розберіть качан на окремі листи, ще раз вимийте їх, обсушить чистим льняним рушником і варіть в підсоленій воді близько 10 хвилин.
Для приготування фаршу Вам знадобиться пропустити через м'ясорубку м'якоть телятини та шинки. Цибулю нарізати як можна більш маленькими кубиками і додати до м'яса. Нашатковану капусту обсмажити на вершковому маслі до золотистого кольору, додати нарізану зелень, дрібно порізані яйця, зварені круто, сухарі, масло і сіль. Все обережно, але ретельно перемішати.
Широку каструлю змазати маслом, потім укладати підготовлені листи капусти, чергуючи їх з шарами фаршу. Так чергувати, поки каструля не наповниться майже повністю. Верхнім шаром повинно бути капустяне листя. Полити зверху бульйоном і поставити в заздалегідь розігріту духовку приблизно на годину.
Готову запіканку викласти на велике блюдо. Залишок соусу процідити, вмішати злегка підсмажене з вершковим маслом борошно, підігріти на сковороді до кипіння. Облити запіканку і подати на стіл. Смачного!
Якщо гості їдять частування та нахвалюють - і в дзеркало дивитись не треба: ти, господиня, наймайстерніша, найрум'яніша і наймиліша!
За матеріалами мережі Інтернет
|
