2 серпня - День Святого пророка Іллі
 Ілля — біблійний пророк, святий.
Ілля народився у м. Фесфії (Тесвії) Галаадській за 900 років до Різдва Христового. Ім'я, яке батьки дали синові (Ілля означає «міць Господня») визначило все його життя. З малих літ він присвятив себе Богові, поселився в пустелі й жив у молитві й суворому пості. О тій порі царем Ізраїлю був Ахав, який закликав людей поклонятися ідолам (Ваалові). Прихильницею ідолопоклонства була й цариця Єзавель. Серед тих ізраїльських сміливців, які виступали проти цього був Ілля. Він ревно молився, закликав людей покаятися і повірити в Єдиного Бога.
Ілля прийшов до Ахава і від імені Божого оголосив йому: «За твоє нечестя в ці роки не буде ні дощу, ні роси, хіба що за моєю молитвою». Так і сталося. Почалася страшна посуха; навіть трава вигоріла, і настав голод. Ілля, з волі Божої, оселився в пустелі біля одного струмка, куди ворони приносили йому хліб і м'ясо, а воду він пив із струмка.
Коли струмок висох, Бог повелів пророкові йти в язичницьке місто Сарепту Сидонську до однієї бідної вдови і жити в неї. У цієї вдови, яка мешкала зі своїм сином, залишилося лише одна жменька борошна і трохи олії. Прийшовши в Сарепту, Ілля повелів їй спекти для нього корж і обіцяв, що борошно та олія не будуть зменшуватися, доки не дасть Господь дощу на землю. Жінка повірила пророкові Божому і зробила так, як він сказав їй. Борошно та олія у неї не зменшувалися. Невдовзі у цієї вдови син захворів і помер. Пророк Ілля тричі помолився над ним Богу, і хлопчик ожив.
Три з половиною роки тривала посуха. Ілля, за велінням Божим, знову прийшов до Ахава і запропонував йому зібрати ізраїльський народ на горі Кармел. Коли Ахав зібрав народ, Ілля сказав: «Досить вам бути в нечесті. Пізнайте істинного Бога. Принесімо жертву: ви — Ваалу, а я — Господу Богу, але вогню не розводитимемо. Хто пошле з неба вогонь на жертву, Той і є істинний Бог». Усі погодилися.
Першими стали приносити жертву жерці Ваалові. Вони приготували жертовник, поклали на нього тельця і цілий день біля нього стрибали і кричали: «Ваале, почуй нас!» Однак відповіді не було. Настав вечір. Тоді Ілля приготував жертовник, викопав навколо нього рів, поклав на жертовник дрова і тельця і повелів поливати жертву водою так, що нею наповнився рів. Потім Ілля звернувся з молитвою до Господа. І вмить зійшов з неба вогонь Господній, і попалив не лише дрова і жертву, але знищив і воду, що наповнювала рів, і камені, з яких було складено жертовник. Увесь народ у страху впав на землю і вигукнув: «Господь є істинний Бог, Господь є істинний Бог!» А Ілля знищив усіх пророків Ваалових.
 Після цього Ілля зійшов на вершину гори і став молитися про дощ. З моря подув вітер, на небі з'явилися великі хмари і пішла злива.
Цариця ж Ієзавель, дружина Ахавова, незважаючи на чудеса, переслідувала і далі Іллю за те, що він піддав смерті усіх жерців Ваалових. Ілля сховався в пустелі. Йому здавалося, що він тільки один залишився вірним Богу, і тому його хочуть убити. І він зовсім занепав духом. Але Господь підбадьорив його, явившись йому, коли Ілля ночував у печері гори Хорив.
Голос Божий сказав йому: «Іллє! Вийди і стань на горі перед лицем Господнім».
І ось подув великий, сильний вітер, роздираючи гори і руйнуючи скелі. Але у цьому вітрі не було Господа. Згодом стався землетрус, але й у землетрусі також не було Господа.
Згодом з'явився вогонь, але й у вогні не було Господа. Після всього повіяв тихенький вітрець, і там був Господь. Господь утішив Іллю і сказав, що серед ізраїльтян є ще сім тисяч чоловік, які не кланялись ідолам, і що Він висуне з-поміж них пророка Єлисея, якого і повелів помазати.
Явлення Господа показало Іллі, що Господь не лише грізний Суддя, що карає, але й милостивий, добрий Отець. Це явлення також передбачало собою пришестя на землю Ісуса Христа, що явився не для того, аби судити і карати, але й щоб милувати і спасти людей.
 Ілля, згідно з вказівкою Божою, помазав у пророки Єлисея, який згодом став його учнем. Якось, коли вони йшли разом, Ілля сказав Єлисеєві: «Поки я з тобою, проси в мене, що бажаєш». Єлисей відповів: «Дух, який у тобі, нехай буде на мені подвійно». Ілля сказав: «Багато ти просиш, та якщо побачиш, як мене буде забрано від тебе, то отримаєш». Вони пішли далі. Раптом з'явилася вогняна колісниця з вогненними конями, й Ілля понісся у вихорі на небо. Єлисей, бачачи це, вигукнув: «Отче мій, отче мій, колісниця Ізраїля і кіннота його!». Слова пророка Єлисея означали, що святий пророк Ілля своїми молитвами захищав царство Ізраїльське від ворогів краще, ніж усе воїнство ізраїльське — колісниці і кіннота його. В цей час до ніг Єлисея впала милоть, тобто плащ, Іллі. Єлисей підняв його і з ним отримав подвійний дар пророчий.
Ілля зазнав чимало переслідувань від ідолопоклонників. Іконописці зображають Іллю під час вознесіння — на вогненній колісниці, запряженій четвіркою крилатих коней, що возноситься в небеса.
День святого пророка Іллі відзначається 2 серпня.
У християнську епоху в Іллів день і ще тиждень після нього здійснювали хресні ходи в Іллінську церкву з молебнями про дощ або ясну погоду.
Святий Ілля сприймався як посередник між небом і землею, спроможний зарадити погодним катаклізмам.
Згідно із народними повір’ями цей святий — могутній володар найстрашніших сил природи: грому і блискавки. Існує легенда, що колись біси повстали проти Бога і він наказав пророку Іллі прогнати нечисть із неба. Ілля й застосував проти бісовщини вогняні стріли-блискавки. Рятуючись від них, уся нечиста сила обертається в Іллів день у різних звірів — лисиць, котів, собак, вовків... Тому існує повір’я, що в Іллів день не можна пускати в дім чужих, незнайомих тварин, щоб не накликали на оселю грому. Люди вірили, що коли у цей день дім загориться від блискавки, то погасити пожежу неможливо, бо, "що Бог запалив, того людина не загасить”.
У цю пору зазвичай бувають "горобині ночі”, коли темряву крають блискавиці, чути безперервні розкати грому, від чого реве худоба, метушаться птахи, страшно стає й людині. Повір’я про "горобині ночі”, вочевидь, йде від давнього сказання про птахів як міфічних супутників грози та вихору. Горобцю, якого здавна пов’язували з демонічними силами, відводилася особлива роль. Бо ж він, за християнськими переказами, вказав ворогам на місце, де знаходився Ісус Христос. Ластівки ж, навпаки, відводили їх від цього місця. Мабуть, тому і кажуть, що в "горобині ночі” чорт "міряє” горобців: одних страчує, інших відпускає на волю. Тому їх наче після Іллі меншає.
Наші предки-хлібороби суворо дотримувалися приписів цього дня: не працювали, не косили і не возили сіна, бо "Ілля його спалить”.
Вода в річках і озерах стає холодною: "До Іллі мужик купається, а після Іллі з рікою прощається”,— казали в народі.
Від цього дня закінчується календарне літо, починається підготовка до озимого посіву жита й пшениці, бо "на Іллі — вже новий хліб на столі”.
За матеріалами мережі Інтернет
|
